ЛГБТ панують,
Проти Бога скандують.
Чи не знають, чи не чули -
Предки їхні потонули!?
За гріхи їх Бог судив,
Аж два міста Він спалив.
Бог створив Адама й Єву, -
Так заклав сім’ю сталеву.
Добру волю людям дав,
Все потрібне кожен мав.
Але люди не цінили,
Грішні прихоті творили.
Довго-довго Бог терпів,
І карати не спішив.
Кликав їх до покаяння, -
Ной і Лот вістив послання.
Насміхалися усі.
Спаслись праведники ті!
Не бажав весь люд змінитись,
Бог не міг на гріх дивитись.
... Й ти не думай, що втечеш.
Суд правдивий не минеш.
Але є шанс на спасіння!
Ще триває день спасіння!
Не кажи: такий я є,
Таким вроджено мене.
У гріху своїм розкайся,
Оправдатись не старайся.
Бог помилує, простить,
Хто до Нього поспішить.
У крові Христа спасіння,
Хоче всім подать нетління. -
Лиш хто схоче, той візьме.
Друже, Бог ще жде тебе!!!
“20 Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, 21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. 22 Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. 24 Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. 25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. 26 Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. 27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. 28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне”. (Біблія, Рим.1:20-28)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
